Періареолярна підтяжка: хірургічна ілюзія, яка може зіпсувати ваші груди
Пластична хірургія — це не лише про красу, а й про логіку, геометрію та довгостроковий результат. Іноді під гучними назвами ховаються процедури, які не лише не вирішують проблеми, а й створюють нові. Яскравий приклад — периареолярна підтяжка. На перший погляд — акуратна операція без видимих шрамів. Але на практиці — одна з найбільших помилок у сучасній маммопластиці.
Що це таке?
Періареолярна підтяжка (також відома як підтяжка по ареолі) — це видалення невеликої ділянки шкіри навколо ареоли з метою її "підняття". Усе звучить привабливо: мінімальний розріз, шов лише навколо ареоли, швидке відновлення. Але саме в цій простоті криється головна небезпека.
Чому це — не підтяжка?
Справжня підтяжка грудей (ліфтинг) — це видалення зайвої шкіри, формування нової геометрії грудей та фіксація результату. У периареолярній методиці не відбувається ні значного видалення тканин, ні правильного натягу шкіри. Ви просто "пересуваєте" ареолу вгору, не зачіпаючи ключових зон грудей. У результаті — зайва шкіра в нижній частині залози залишається або навіть збільшується, а форма грудей не змінюється.
Антигеометрія та шов, що не тримає
Проблема не лише в неефективності. Сама логіка операції суперечить анатомії. Ви намагаєтесь адаптувати більший овал до меншого кола. Уявіть: ви вирізали з простирадла великий овал і спробували вшити його у маленький круг. Результат? Гофри, складки, натяг, що не тримається. Через кілька місяців ареола починає "розповзатися" в сторони, форма грудей спотворюється.
На відміну від класичної якірної підтяжки, де ділянка для нової ареоли співпадає з її розміром і фіксується надійним вертикальним швом, у периареолярній підтяжці цього шва немає. Шкіра натягується нерівномірно, і будь-яке додаткове навантаження (наприклад, імплант) лише погіршує ситуацію.
А якщо потім переробити?
На жаль, саме переробка периареолярної підтяжки — один з найскладніших етапів. Часто хірурги змушені видаляти ще більше шкіри вгорі, хоча саме це й було зайвим спочатку. З кожною новою спробою ареола стає більшою, і настає момент, коли її діаметр займає майже всю передню поверхню грудей. Інколи без видалення імпланта вже нічого не можна зробити. Це шлях не до краси, а до нескінченної корекції.
Чому ж її взагалі пропонують?
Все просто. Цю операцію часто пропонують ті хірурги, які не володіють технікою якірної підтяжки. Звучить красиво: “мінімальний шов, швидкий результат”. Але результат — тимчасовий і, на жаль, часто сумний. Ті, хто вміє робити справжню підтяжку, ніколи не запропонують периареолярку як повноцінну альтернативу.
А якщо просто зменшити ареолу?
Зменшення діаметру ареоли — це окрема процедура. Іноді вона доцільна, але тільки коли немає натягу тканин, імплант невеликий, і зменшення — мінімальне. Інакше ареола все одно розійдеться.
Висновок
Періареолярна підтяжка — це не підтяжка, а косметична ілюзія. Вона не вирішує проблему, а лише маскує її на короткий час. Більше того, вона може зробити ситуацію гіршою та значно ускладнити подальше лікування. Якщо вам пропонують таку операцію як основне рішення — просто розверніться і йдіть. І ніколи не повертайтесь.