Діастаз та способи позбутись від нього, або чому операція через пупок – не вихід

Діастаз є досить поширеною проблемою серед жінок, особливо після вагітності та пологів. Це пов'язано зі збільшенням тиску в черевній порожнині та розслабленням м'язів, що призводить до розходження проміжної лінії живота. При цьому виникнути він може у будь-кого – навіть у дівчат, які легко сідають на шпагат, слідкують за харчуванням та займаються спортом під час вагітності. Консервативні методи корекції діастазу після вагітності мало дієві. Зазвичай він ушивається хірургічно. Операція полягає в зшиванні зв'язок між м'язами проміжної лінії живота, що дозволяє повернути м'язи до їхньої нормальної позиції та зменшити розширення проміжної лінії. Давайте розглянемо, як вона проводиться. 

Що таке діастаз?

Для початку – трохи теорії. Діастаз – це стан, коли зв'язки між м'язами проміжної лінії живота розходяться. Це може призводити до видимого розширення проміжної лінії і виступу частин внутрішніх органів через неї. Такий стан може виникнути під час вагітності або внаслідок підвищеного тиску в черевній порожнині при підніманні важких вантажів, поштовхів або проблем зі стійкістю тазового дна. Діастаз може супроводжуватися болем у животі та дискомфортом, особливо при підніманні важкого вантажу або виконанні інших фізичних вправ. Лікування може включати вправи для підсилення м'язів проміжної лінії та коректуру постави. Але на практиці фізичні тренування – це радше профілактика появи діастазу. Якщо він вже розвинувся, просто прибрати розходження не вийде. У більшості випадків єдиний вихід – хірургічна операція.

Методи хірургічного оперування діастазу

Наразі у хірургічній практиці застосовують 4 методики ушивання діастазу:

• через пупок;
• лапароспокічно;
• мініабдомінально;
• абдомінально.

У публікаціях фітнес-тренерів, блогерів та журналістів – тобто людей, далеких від хірургії – все частіше зустрічаються рекомендації мінімально інвазивних процедур. Але чи дійсно оперування діастазу через пупок чи мініабдоміно є чудовою ідею? На мою думку – ні, і ось чому. 

Лапароскопія та операції через пупок: можливо, але є нюанс

Оперувати діастаз через пупок у теорії реально, хоча це й досить складно. Але є нюанс – куди дівати зайву шкіру? Якщо вона вже розтягнута, самостійне відновлення до нормального стану неможливо, навіть якщо магічні косметологічні засоби це обіцяють. Це закони анатомії та фізіології.

Операції через пупок можуть допомогти лише спортсменам, у яких немає жодного сантиметру зайвої шкіри (а таких пацієнтів у практиці пластичного хірургу лише 1%). Але навіть у межах того єдиного відсотку результат може не відповідати очікуванням. Розглянемо приклад. Розходження прямих м’язів живота складає 3-5 сантиметрів,  і візуально зайва шкіра відсутня. Для усунення діастазу ви вирішуєте прибрати його лапароскопічно – через пупок. Хірург зшиває розходження зверху – в результаті шкіра, яка не здавалась зайвою, стає нею у вертикальному напрямку. І її вже нікуди не сховати. Можливі три варіанти:

1. все проходить нормально, шкіра не починає відвисати і виглядає після операції естетично. Але потрібно зауважити, що такий результат вдається досягти не завжди навіть при бездоганній роботі хірурга. Зайва шкіра у такому випадку – навіть не ускладнення, а закономірний підсумок;
2. операція проходить більш-менш успішно, і у положенні стоячи все виглядає чудово, але при зміні положення з’являються складки. Із цим можна миритись, хоча й це не ідеальний результат; 
3. доводиться проводити повторну операцію, але вже за методикою абдономінопластики. 

В третьому випадку – це додаткові витрати, без яких можна було б обійтись, якщо одразу звернутись до методики абдоміно. При цьому враховуйте, що операція через пупок коштуватиме дорожче, адже вона технічно значно важча.

Лапароскопія, при якій через невеликі отвори вводяться кілька інструментів, має схожий принцип і такий же недолік – зайва шкіра після операції залишається. Тому якщо складки вже є до операції, такий метод одразу відкидаємо. І при їх відсутності потрібно тричі зважити плюси й мінуси процедури, і можливо все ж віддати перевагу традиційним методам.

Чому я не рекомендую мініабдомінопластику?

Інший варіант – мініабдомінопластика. Кілька років тому вона навіть стала трендом пластичної хірургії і активно популяризувалась через ЗМІ та блоги. До методики звертаються, якщо сам діастаз незначний. Після такої операції залишаться незначні складки, а пупок трохи деформується і «дивиться» вниз чи трохи зміщується донизу. Проблема ще у тому, що одразу після операції, на операційному столі, результат виглядає непогано, а естетичні дефекти проявляються згодом. Ще один недолік – після мініабдомінопластику виправити недоліки технікою класичного абдоміно значно важче. Тому перед прийняттям рішення про мініабдоміно для ушивання діастазу потрібно ретельно зважити за і проти, індивідуально оцінюючи специфіку конкретного випадку. 

Абдомінопластика: класична методика, рекомендована медичною спільнотою 

На мою особисту думку, такий підхід є найбільш ефективним та дає очікуваний результат, тому я рекомендую саме класичну абдомінопластику. Такий підхід дозволяє хірургу видалити зайву шкіру від лобка до пупка. Так, при класичній методиці залишається рубець знизу, де він прикритий білизною. А сам живіт виглядає відмінно, тож можна сміливо позувати у купальнику. При проведенні операції хірург має відмінний огляд, і може підсушити окремі ділянки, точно розмістити шви і утягнути шкіру із ювелірною чіткістю. Звісно, ускладнення також можуть траплятись, проте їх значно менше 

Яка техніка корекції діастазу оптимально підійде вам? Особливість пластичної хірургії – в індивідуальному підході до кожного пацієнту, тому відповідь можна дати лише після особистої консультації. Записатись на неї ви можете по телефону – номери зазначені на сайті.